Які існують різновиди остеосинтезу? Принципи процедури і її особливості

07.04.2021Обновлено 26.01.2022

Остеосинтез – це хірургічна репозиція та закріплення перелому з використанням різних фіксуючих конструкцій. Вона спрямована на забезпечення абсолютної або відносної стабільності в залежності від особливості переломів із відновленням анатомічних взаємовідносин зі збереженням кровопостачання м'яких тканин та кістки.

Завдяки сучасним методикам та методам оперативного лікування з використанням передових фіксуючих конструкцій та інструментів забезпечується максимальний результат в лікуванні переломів. При цьому наноситься мінімальна шкода супутнім тканинам, що сприятиме швидшому одужанню.

Переважно в якості фіксаторів використовуються:

  • металеві пластини та гвинти,
  • інтрамедулярні стрижні,
  • спиці,
  • апарати зовнішньої фіксації.

Фіксатори виготовляються зі спеціальних сплавів – медичної нержавіючої сталі, титану та інших матеріалів, які відрізняються фізичною, хімічною та біологічною інертністю по відношенню до тіла людини.

Операція остеосинтезу дозволяє уникнути численних ускладнень, втрати працездатності на тривалий час, інвалідності. Вона відновлює природне, анатомічно правильне положення кістки, швидко повертаючи людині колишню рухливість.

Види та методи остеосинтезу

Сучасна медицина використовує два види остеосинтезу, виходячи зі способу введення фіксаторів:

  1. Занурюваний.
    Передбачає використання фіксуючих елементів, що з'єднують між собою уламки та забезпечують їх більш швидке зрощення. Тобто імплант буде встановлений під шкірою.
  2. Зовнішній.
    Це фіксація поза місцем перелому. Переважно застосовується при лікуванні відкритих переломів, у разі високої ймовірності нагноєння рани. Тут імплант кріпиться над шкірою.

Поряд з цим виділяють кілька методів остеосинтезу:

  • Внутрішньокістковий або інтрамедулярний. Виконується з використанням штифтів, що вводяться безпосередньо в кістково-мозкову порожнину довгих трубчастих кісток. Завдяки цьому забезпечується стабільна фіксація окремих розламаних елементів. До переваг такого методу відносять мінімальну травматичність: пацієнт зможе потроху навантажувати ногу вже через пару днів після проведення операції. Штифти застосовуються без блокування або з блокуванням. Перші використовуються у випадку поперечних переломів кісток великого діаметру. Штифти з блокуванням оснащені отворами у верхній та нижній частині, через які будуть встановлюватися фіксуючі гвинти. Такі металеві конструкції забезпечують підвищену міцність з'єднання. Нерідко остеосинтез стегнової кістки, ключиці, гомілки виконується із застосуванням штифтів, здатних самоблокуватися. Вони спрощують та прискорюють операцію.
  • Накістковий. Використовуються пластини різних форм, розмірів з отворами для фіксуючих гвинтів. Відносно недавно з'явилися моделі з кутовою та поліаксіальною стабільністю. В їх отворах передбачене різьблення, завдяки чому гвинт закріплюється дуже міцно, підвищуючи стабільність з'єднання. Кутові моделі передбачені для окремих ділянок трубчастих кісток, повторюючи їх анатомічну форму. Завдяки цьому істотно спрощується «збірка» пошкодженої ділянки.
  • Чрескосний остеосинтез із застосуванням металоконструкцій зовнішньої фіксації. При проведенні такої операції зона перелому НЕ оголюється. Фіксація виконується стрижнями, спицями, що проходять і через шкіру, і через кістки. Закріплюються вони зовні, в спеціальному апараті: монолатеральному, білатеральному, комбінованому, секторному, циркулярному, напівциркулярному. Застосовуються переважно при лікуванні складних травм, які передбачають і розлом кісток, і розрив зовнішніх тканин, в тому випадку, коли збережене периферійне кровопостачання.

Вибір певного виду і методу остеосинтезу шийки стегна або іншої кістки робить лікар тільки після детального ознайомлення з клінічною картиною, наявності показань та протипоказань до проведення операції.

Особливості остеосинтезу

До переваг процедури відносять:

  • стабільне з'єднання уламків кісток в анатомічно правильному положенні;
  • зрощення кісток без гіпсу;
  • досить швидкий період відновлення;
  • високу ефективність в лікуванні особливо складних переломів, в тому числі зі зміщенням, вивихом.

Ефективність хірургічного втручання безпосередньо залежить від того, наскільки швидко вона буде виконана. Якщо надовго відкласти остеосинтез, кістки зростуться неправильно, потрібно буде проводити остеотомію. В результаті підвищується і травматичність лікування, і період відновлення. Після процедури передбачається досить тривале носіння фіксуючих металоконструкцій. В результаті м'язова тканина може атрофуватися, почнуться застійні процеси в судинах. Щоб запобігти цьому, розробляється комплекс реабілітаційних процедур. Якщо не нехтувати цими рекомендаціями, пацієнт швидко зможе відновитися після остеосинтезу стегна або будь-якої іншої кісткової тканини та повернутися до повноцінного активного життя без болю та дискомфорту.

Як проводиться остеосинтез

У своїй більшості, процедура остеосинтезу складається з етапів:

  1. Передопераційна підготовка. Пацієнту призначаються інструментальні та лабораторні методи дообстеження (комп'ютерна томографія, ультразвукова діагностика, загальні клінічні аналізи крові, біохімічні аналізи). На підставі отриманої інформації лікар встановлює можливість проведення операції, вибирає вид та метод остеосинтезу, підбирає фіксуючі елементи.
  2. Установка металевої конструкції. Операція передбачає з'єднання уламків кісток та їх фіксацію з використанням фіксаторів згідно з раніше обраним методом. Найбільш часто використовуються металеві конструкції з титану. Основна перевага таких фіксаторів – максимальна інтактність до тканин людини. Вони добре приживаються, не провокують розвиток інфекції, дуже міцні, дозволяють проводити МРТ дослідження.
  3. Видалення металевої конструкції. Виконується тоді, коли буде досягнуте повне зрощення кістки. В середньому цей період складає 2-7 місяців в залежності від складності операції та місця перелому.

Так, остеосинтез плечової кістки дає стабільний результат вже через 6-8 тижнів, в той час як кістки тазостегнового суглоба будуть зростатися не менше 2,5-4 місяців.

Показання та протипоказання до проведення остеосинтезу

Остеосинтез гомілки, плечової кістки, стегна показаний у разі:

  • коли стандартне консервативне лікування не дає бажаного результату;
  • внутрішніх суглобових переломів;
  • переломів зі зміщенням або розбіжністю уламків кістки, високим ризиком цього;
  • наявності помилкового суглобу;
  • високої ймовірності переходу закритого перелому у відкритий;
  • переломів, які зрослися НЕ неправильно.

Не рекомендується проводити остеосинтез за наявності:

  • обтяжуючих супутніх захворюваннях, які можуть стати причиною неможливості проведення оперативного лікування;
  • лімфовенозної недостатності;
  • шокових станів;
  • порушень периферичного кровотоку.

Операція призначається тільки після комплексної діагностики. Більш докладні консультації щодо процедури остеосинтезу можна отримати в медичному центрі «R +» за телефоном або в умовах клініки.

Автор:

Поширені запитання з остеосинтезу

Коли видаляють фіксатори після остеосинтезу?

Коли можна наступати на ногу після остеосинтезу?

Чи часто виникають ускладнення після остеосинтезу?

Скільки днів потрібно перебувати в стаціонарі після операції?

Чи можна не видаляти фіксуючі конструкції?

Інші записи блогу
19.04.2021
Гіменопластика Продовжити читати
19.04.2021
Стимуляція овуляції Продовжити читати
12.04.2021
Кольпіт (вагініт) Продовжити читати

Контакти

Контактний телефон:
Графік роботи:

вул. В. Касіяна, 2/1
Пн-Сб:  08:00 – 20:00
Нд: 08:00 – 18:00

вул. Є. Коновальця, 34-А
Пн-Сб:  09:00 – 19:00
Нд: вихідний

Контакт-центр
Пн-Пт: 08:00 – 21:00
Сб-Нд: 08:00 – 20:00

вул. Василя Касіяна, 2/1
(Голосіївський р-н)
вул. Євгена Коновальця, 34-А
(Печерський р-н)
0 800 307 103
Рус Укр